Четвер п’ятої седмиці Великого посту присвячений пам’яті преподобної МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ та ЧИТАННЮ КАНОНУ АНДРІЯ КРИТСЬКОГО. Напередодні цього дня, ввечері у середу, звершується особлива служба, яку в народі називають “Маріїне стояння”. Це довге вечірнє богослужіння, під час якого читають житіє святої Марії та Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського – повністю.
Марія Єгипетська – це свята, яка народилася в середині V століття в Єгипті. У 12 років вона покинула батьківській дім та пішла в Александрію, де стала блудницею. Та одного разу вона повністю змінила своє життя.
У день свята Воздвиження Хреста Господнього Марія приєдналася до групи паломників, які йшли до Єрусалиму. В Єрусалимі вона спробувала зайти до храму, але якась сила перешкоджала їй. Блудниця усвідомила свою гріховність та почала молитися перед іконою Божої Матері, яка знаходилася у притворі храму, та просила у Пречистої бути її Заступницею перед Богом.
Після молитви Марія змогла зайти до храму та поклонитися Хресту. Коли вона вийшла з храму, то почула голос Богородиці: “Якщо перейдеш за Іордан, то знайдеш блаженний спокій”.
Так, Марія провела 47 років у пустелі – в пості та молитві – і досягла святості.
Чому це богослужіння звершують саме напередодні четверга 5-ої неділі Великого посту?
17 березня 790 року в Константинополі стався землетрус. Монахині монастиря на честь святого Патапія, щоб не опинитися під завалами будівель, вийшли на площу – просторе місце та почали читати Канон Андрія Критського. Покаяння – це природня реакція християн на будь-які біди.
У пам’ять про це в храмах Константинополя щорічно 17 березня стали читати Канон. Крім того, у пам’ять про землетрус цього дня читали особливі паремії, Апостол та Євангеліє. З часом читання Канону перестали прив’язувати до дати і в різних храмах звершували його в різні дні.
(далее…)

Читати

Блаженніший Митрополит Онуфрій у своїй проповіді в Неділю Торжества Православ’я закликав берегти чистоту Православної віри та бути християнами не тільки за назвою, а й за життям.
Архіпастир розповів про історію християнства до ухвалення Міланського едикту 313 року, після якого Церква перестала бути гнаною, про період, коли почали виникати єресі, й засудження їх на Вселенських Соборах. Він також пояснив, чому Церква звершує чин Торжества Православ’я саме у піст.
«Православна віра утвердилася тими людьми, які жили в пості і молитві. В постовій молитві люди пізнавали Бога, поєднували себе з Богом і утверджували святу Православну віру, доводили, що вона є правильна. Доводили не просто вченням, філософією, а своїм життям», – розповів Митрополит Онуфрій.
За його словом, святі на власному досвіді, виконуючи заповіді Божі, переконалися, що саме Православна віра правильна і спасительна.
Першосвятитель звернув увагу, чому так важливо правильно розуміти, Хто Такий Бог.
«Єресь – це неправильне вчення про Бога. Люди, далекі від Бога, говорять: «Яка різниця, Який був Спаситель? Чи Єдиносущний Отець, чи Подобосущний?» Їм важливо отримати від Бога блага для земного благополуччя. – сказав Його Блаженство. – Але людині, яка живе в Церкві, не байдуже. Вона знає, що неправильне вчення про Бога позбавляє можливості знайти Бога і з’єднатися з Ним. А значить, позбавляє можливості бути наслідником вічного життя і спасіння».
Берегти чистоту Православного вчення потрібно й для того, щоб на землі бути єдиними духом. «Якщо ми будемо духом єдині, то ніхто нас і тілесно не розділить», – сказав він.
Предстоятель побажав берегти чистоту Святої Православної віри та бути християнами не тільки за назвою, а й за життям.
«Життя згідно з Божественними заповітами робить людину подібною до свого Творця. Божественні заповіді – це ті закони, які дають людині можливість на своєму досвіді переконатися в істині своєї віри», – підсумував він.

Читати

Святитель Ігнатій (Брянчанінов)

Читати

Різдво Христове належить до числа великих двунадесятих свят Православної Церкви і вважається одним з найбільших і найвеличніших свят християнства.
Про саму подію Різдва ми дізнаємося з головного першоджерела – Євангелія. Священна історія розповідає про те, що Різдво Ісуса Христа відбулося після заручення Преблагословенної Матері Його, Пречистої Діви Марії з Іосифом, чоловіком праведним і вже старим (бо йому було вісімдесят років). Пречиста Діва дана була йому, за свідченням святого Григорія Нісського і святого Єпіфанія Кіпрського під виглядом шлюбу, щоб він зберігав Її дівоцтво і піклувався про Неї.
Йосиф був уявним чоловіком Марії, а в дійсності хранителем посвяченої Богу дівочої чистоти Її і очевидцем Її непорочного життя. Тому що Господь захотів приховати від диявола таємницю Свого втілення від Пречистої Діви, і для цього Він покрив дівоцтво Матері Своєї подружжям, щоб ворог не знав, що це та Діва, про Яку передрік Ісая: «се, Дева во чреве примет» (Іс. 7:14). Ще до того, як Діва Марія стала жити у Йосифа, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
Коли Діві Марії підходив час народжувати, вишов наказ від кесаря Августа зробити перепис населення, і всі йшли записуватися у те місто, звідки походив його рід. Пішов і Іосиф із Галілеї, з міста Назарету, до Іудеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеємом, тому що він походив з дому й роду Давида, – записатись із Марією, зарученою з ним, яка була вагітна.
Коли праведний Йосиф та Діва Марія прибули до Віфлеєму, там вони не знайшли жодного вільного місця для ночівлі, тому їм довелося зупинитися в печері, призначеній для стійла, серед сіна й соломи, де і народився Ісус Христос.
У цей час на небі дивним світлом засіяла нова Віфлеємська зірка, яка сповістила про Різдво Месіїї-Христа мудреців. Місце й час народження Сина Божого на землі передбачили старозавітні пророки.
Від дня народження Спасителя світу починається відлік нового часу.
(далее…)

Читати

Читати

Серед дванадесятих свят Введення в храм Пресвятої Богородиці – одне з найспокійніших: немає ніяких освячень, особливих обрядів і традицій. І в цьому вся краса цього свята.
Введення у храм Пресвятої Богородиці. Як це було?
Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії святі і праведні Іоаким та Анна дожили до глибокої старості і, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть Її на службу Богу в Єрусалимський храм. За велике терпіння, непохитну віру і любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання. У святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської мови означає Господиня, Надія.
Коли Діві Марії виповнилось три роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Потрібно знати, що трирічний вік дитини – це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування. Трирічна Марія, почувши про те, що Її віддадуть у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, не тільки не плакала, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі.
У супроводі батьків, родичів, ровесників-дівчаток з Назарету, з запаленими свічками в руках і співаючи псалми, Богоотроковицю Марію повели в храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлись принести Богу найдорогоцінніший дар – свою єдину Дитину.
Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитячих років до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. “Якби хтось запитав мене, – говорив блаженний Ієронім, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”.
Але у церковному Переданні збереглися дані, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась у середовищі благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася та росла у любові до Бога. Для згадки Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимських храм Свята Церква з давніх часів установила урочисте святкування. Вказання на звершення свята у перші віки християнства знаходяться в передання палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Свято Введення – це блага звістка Бога до людського року, проповідь спасіння, обіцянка Христового пришестя. (далее…)

Читати

21 листопада православні християни святкують Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних.
Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних – неперехідне свято, яке в Православній Церкві відзначають 21 листопада за новим стилем (8 листопада – за старим).
Звершується воно у листопаді – дев’ятому місяці від березня (раніше з березня починався рік). Справа в тому, що, згідно з християнським богослов’я, існує дев’ять ангельських чинів. А восьмий день місяця (за старим стилем) – вказування на майбутній Собор всіх сил небесних, який відбудеться у день Страшного Суду. Святі отці називали Страшний Суд «днем восьмим».
Ангельські чини
Чини ангельські бувають трьох ієрархій. Вища – це Серафими, Херувими і Престоли. Ближче всіх Пресвятій Трійці предстоять шестикрилі Серафими (в перекладі «Полум’яніючі, Вогненні»). Середня – Господства, Сили і Влади. Нижча – Начала, Архангели і ангели.
Всі чини небесних сил називають ангелами. Ангел означає «вісник». Це відображає їх призначення – доносити до людей Божу волю, бути захисниками і вчителями людей. Архангел Михаїл стоїть над усіма дев’ятьма чинами і тому називається архистратигом.
Ми знаємо також імена інших архангелів: Гавриїл («сила Божа»), Рафаїл («лікування Боже»), Уріїл («світ Божий»), Селафіїл («молитвеник Божий»), Ієгудііл («славить Бога»), Варахиїл («благословення Боже»), Ієремиїл («піднесення до Бога»).
Архангел Михаїл
Архангел Михаїл в перекладі зі староєврейського означає «хто, як Бог» або трохи по-іншому, з питальною інтонацією – «хто, як Бог?». Його називають архистратигом, тому що він очолив небесне воїнство, яке повстало на відпалих від Бога ангелів і їхнього ватажка Денницю. Денницю ми знаємо також як Люцифера, що в перекладі означає «ранкова зірка». Цього ангела Господь наділив великими досконалостями, але за свою гординю і повстання проти Творця Денница був скинутий з Неба.
Про що моляться Архангелу Михаїлу
Згідно ієрархії чинів ангельських, Архангели благовіствують людям про Тайни Божі, відкривають нам Божу волю. Історично на Русі до Архангела Михаїла молилися про допомогу в позбавленні від скорботи, про заступництво державі, про порятунок і збереження Батьківщини. (далее…)

Читати

14 жовтня, у день Покрову Божої Матері, православні християни згадують чудо, яке сталося в 910 році.
Повна назва свята — Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Згідно Передання, Богородиця з’явилася віруючим, які молилися у Влахернському храмі в Константинополі. Сталося це в 910 році. Божа Матір розкрила свій омофор (покривало для голови) над людьми, і це чудо стало знаком заступництва над людьми. У свята немає аналогів в інших гілках християнства.
Події Покрову Пресвятої Богородиці
Диво явлення Богородиці відбулося в середині Х століття. У Влахернській церкві в Константинополі зберігалися риза Богоматері, омофор (покривало для голови) і частина пояса. Ці святині в V столітті перенесли сюди з Палестини. Був недільний день, йшло всенічне бдіння. Серед парафіян був святий Андрій, Христа ради юродивий. У середині ночі, під час молитви, він побачив, як по небу йде Пресвята Богородиця. Вона була осяяна світлом, поруч з нею йшли Іоанн Предтеча, Іоанн Богослов, ангели й святі.
Святий Андрій побачив, як Божа Мати стала на коліна і почала зі слізьми молитися за християн. Потім підійшла до Престолу храму і продовжила молитися там. А потім — зняла з голови омофор і розпростерла його над людьми, що молилися. У цей момент сяйво йшло не тільки від Богородиці — покривало теж світилося «краще променів сонячних». Богородиця просила Господа Іісуса Христа прийняти молитви всіх людей: «Царю Небесный, – глаголаше в молитве на воздусе со Ангелы стоящая Всенепорочная Царица, – приими всякаго человека, молящегося к Тебе и призывающего Имя Мое на помощь, да не отыдет от Лика Моего тощ и неуслышан».
Історія святкування Покрову Пресвятої Богородиці
Ми читаємо про встановлення свята в руському Пролозі ХІІ століття (давньоруський житійний збірник). «Се убо, егда слышах – помышлях; како страшное и милосердное видение и паче надеяния и заступления нашего, бысть без празднества… восхотех, да не без праздника останет Святый Покров Твой, Преблагая».
На Русі церкви в честь Покрову Божої Матері стали будувати в XII столітті. Одна з найдавніших і найкрасивіших Покрова на Нерлі. Її у 1165 році збудував святий князь Андрій Боголюбський. У той же час він встановив і саме свято.

(далее…)

Читати

27 вересня Православна Церква відзначає Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
У цей день православні християни згадують дві події. У 326 році в Єрусалимі був знайдений хрест, на якому розіп’яли Іісуса Христа. Сталося це близько гори Голгофи, де був розп’ятий Спаситель. І друга подія – повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті повернув його в Єрусалим грецький імператор Іраклій.
Обидві події об’єднувало те, що Хрест перед народом воздвигали, тобто піднімали. При цьому направляли його на всі сторони світу по черзі, щоб люди могли вклонитися йому і розділити один з одним радість знайдення святині.
Воздвиження Хреста Господнього – це двунадесяте свято.
Коли відзначається Воздвиження Хреста Господнього
Православна Церква згадує Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня за новим стилем (14 вересня за старим стилем).
У цього свята є один день передсвята і сім днів післясвята. Передсвято – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені церковній події. Відповідно, післясвято – такі ж дні після свята.
Віддання свята – 4 жовтня. Віддання свята – останнього дня деяких важливих православних свят, що відзначається особливим богослужінням, більш торжестввенним, ніж у звичайні дні післясвята.
Що можна їсти в свято Воздвиження Хреста Господнього
У цей день у православних – строгий піст. Не можна їсти м’ясо, рибу, яйця і молочні продукти. Їжу можна приправляти тільки рослинною олією.
Події Хрестовоздвиження
Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося в IV столітті, ми знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія і Феодорита.
У 326 році імператор Костянтин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір’ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.
(далее…)

Читати

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії  православна Церква відзначає 21 вересня . Це одне з двунадесятих православних свят.
Двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — Богородичне свято.
Подія, яку ми святкуємо в цей день, не описана в Новому Завіті. Відомості про нього дійшли до нас з Церковного Передання, одного з джерел нашого віровчення, разом зі Священним Писанням.
Про Різдво Діви Марії розповідає Протоєвангеліє Іакова, яке було написано у II столітті. А відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).

Читати