Як тривога – то до Бога. Цю приказку народ вигадав недарма, адже ми часто згадуємо про потреби нашої душі тільки тоді, коли навалюється купа проблем, погіршується здоров’я або втрачаємо близьких людей. Саме в такі хвилини віруючій людині хочеться піти до церкви, помолитися, запалити свічку чи замовити молебень.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом. Вагітних – непразної (ім’я).
Хворих – болящої (го) (ім’я).
У записках про спочилих не можна подавати імена самогубців, нехрещених немовлят (про них моляться вдома).
