(далі…)

Читати

26 серпня 2023 року у Свято-Покровській обителі села Отченашівка (Комаргород) Могилів-Подольської єпархії відбулося святкування 120-річчя Страсної ікони Божої матері, що була написана на святій горі Афон у 1903 році.
Святкову Літургію очолив митрополіт Могилів-Подільский та Шаргородський Агапіт. Владиці сослужило духовенство єпархії і гості в священному сані. Гості прибували в монастир ще вдосвіта. Багато людей вшанували Ювілей Святині Божої матері та йшли Хресними Ходами з різних куточків країни. Урочисто зустріли хресну ходу з іконою Божої матері “Умиление”. (далі…)

Читати

Дорогі брати і сестри! Ми віримо в Промисел Божий, зокрема в те, що через події історії діє Бог, Який веде Свою Церкву і навіть через спокуси та випробування творить так, щоб Його Церква розвивалася, а ми ставали кращими християнами. І в цей важкий період, який переживає наша Церква, Господь хоче нам щось сказати.

У ці непрості часи, коли в нас забирають храми, коли нас виганяють на вулиці, ображають священиків та прихожан важливо зрозуміти для чого це нам попущено. На мій погляд, Господь попускає, щоб у нас забрали храми для того, щоб показати, що Його Церква не в стінах.

Господь почав Своє служіння з того, що зібрав апостолів. Він не мав постійного місця перебування. Пригадаємо слова Спасителя: «Лисиці мають нори і птахи небесні гнізда, Син же людський не має де й голови прихилити».

Господь Іісус Христос не був постійно у якомусь конкретному місці, а ходив до Іудеї і проповідував, спілкувався з людьми. Припускаю, що через сьогоднішні події в православному житті України Господь хоче показати нам справжнє Християнство, в тому вигляді, як воно зароджувалося.

Раннє Християнство – це спільнота, громада, об’єднання людей, а не стіни – нехай і священні, але стіни. Як би не було важко мені це казати, але ми не маємо прикіпати зараз до стін, хоч вони для нас дуже дорогі, бо це наші храми, наші святині, а мусимо пам’ятати, що Бог не в рукотворних храмах живе.

Настане час, коли, як говорив Господь у бесіді з самарянкою, «будете поклонятися Отцеві не на горі цій і не в Єрусалимі», а по всьому світі в дусі та істині. І ось зараз ми, як ніколи, маємо зрозуміти ці слова.

Ми не маємо права зрадити чистоті Православної віри, канонічному устрою, церковній єдності. Напевно, одна з причин того, чому Християнство є незнищенним, полягає в тому, що можна зруйнувати зовнішні структури Церкви, наприклад, храми, можна відібрати їх, але не можна зруйнувати спільноти людей, об’єднаних вірою в Христа, неможливо вирвати віру з сердець людей.

Зараз, на мій погляд, для нас, єпископату та священиків, усіх священнослужителів, дуже важливо спрямувати акценти нашого служіння на служінні людям. Треба бути з ними поряд, формувати сильні, дружні церковні громади, зосередитися на розвитку активного общинного церковного життя.

Християнство перед усім – це спільнота, тому саме служіння людям має бути на першому місці. Якщо ми збережемо віру в серцях наших людей, Господь поверне нам храми.

Ми бачимо, що захоплені в нас храми стоять пустими або закритими, церковні подвір’я заростають травою, люди туди не йдуть, бо не відчувають там Духу Божого. Коли в такий храм приходить справжня громада віруючих людей, вона вдихає в нього життя.

Пригадуються часи, коли нашій Церкві після радянського періоду почали повертати храми – зруйновані, поневічені, але люди їх відродили, наповнили атмосферою молитви, чистоти та краси. Тому не самі стіни цінні, а люди, які ці храми відбудовують і дають їм життя. Ось це важливо.

Те, що є в наших серцях, позначається на наших храмах, у нашій церковній архітектурі. Навіть за зовнішнім виглядом храму ми можемо створити враження хто там служить, як люди ним користуються, наскільки його цінують.

Звертаюся сьогодні до пастирів та вірних чад нашої страждженної Церкви: захищайте свої храми усіма можливими законними способами. Якщо ж всі законні методи будуть вичерпані і доведеться, на жаль, залишити храм, головне – не залишайте людей!

Пригадайте слова зі Святого Письма: «Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжить в інше». Але головний акцент робіть на людях. Ідіть до них, будьте поряд із ними, перев’язувати їхні рани, плачте і радійте разом із ними, будьте разом зі своєю пастою.

Важливі не стіни, важливі люди. А храми нам Господь обов’язково поверне!

Читати

(далі…)

Читати

(далі…)

Читати

(далі…)

Читати