Святий великомученик Георгій один з найбільш шанованих у християнстві святих. За переказами, він народився III століття у християнській родині в місті Бейрут, що знаходиться в Малій Азії.
Поступивши на військову службу, Георгій виділявся з-поміж інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром звання тисяченачальника, він став улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію як один з найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищування християн, Георгій запалав співчуттям до них. Передбачаючи, що його теж очікують страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів й прийшов до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова святого Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати святого різним мукам. Георгій був ув’язнений, де його поклали спиною на землю, ноги уклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але він мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі святого почали хитрувати в жорстокості. Вони били його воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпляче переносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову Георгію. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомидії в 303 році.

(далі…)

Читати

Третю неділю Великоднього циклу названо в честь святих жінок-мироносиць.
Звичайні жінки – Христові учениці, вони невідступно йшли за своїм Учителем і не залишили Його навіть у ті хвилини, коли більшість апостолів просто розбіглися. І подія, що згадується у цей день, теж, на перший погляд, повсякденна – не встигнувши здійснити поховальний обряд над померлим Спасителем через суботу – час спокою – жінки на третю добу після Його Хресної смерті поспішили до гробу. З собою вони несли миро – дорогу ароматну олію – і йшли до могили помазати тіло Ісуса.
Чи вірили вони в те, що знову побачать Господа живим? Навряд. Як і для інших учнів, арешт, розп’яття і смерть Спасителя були для них своєрідним фіналом – зі стратою Христа ці тендітні жінки втратили сенс подальшого існування. Звичайно, вони продовжували жити заради своїх сімей, але жити так, як раніше, повноцінно, кожен день спілкуючись із Учителем, вже було неможливо. І все ж любов – безумовна і безмежна – підняла мироносиць серед ночі і змусила бігти до місця поховання Христа. Серце ніби говорило їм: «Поспішайте, і ви побачите те, що радикально змінить ваше життя, зробить його більш осмисленим і набагато глибшим, ніж раніше – в хвилини найбільшої радості».
Величезну чисту віру святих жінок було винагороджено. Коли вони наблизилися до могили, тільки тут згадавши, що вхід в поховальну печеру завалений важким валуном, то побачили, вхід відкрито. Ледве долаючи несподіване заціпеніння, вони заглянули всередину і побачили ангела, який сказав їм, що Той, Кого шукають мироносиці, Воскрес і чекає їх у Галілеї. Швидше за все, будь-хто на місці цих жінок зніяковів би, вирішивши, що все побачене – галюцинації і плід збудженої уяви.

(далі…)

Читати

П А С Х А Л Ь Н Е   П О С Л А Н Н Я
Предстоятеля
Української Православної Церкви
Блаженнішого Митрополита Київського
і всієї України
О Н У Ф Р І Я
архіпастирям, пастирям, чернецтву
і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

Христос Воскрес!

Сердечно поздоровляю всіх Вас: боголюбиві архіпастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — з найвеличнішим нашим християнським Празником Преславного Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа!
Воскресіння Христове — це великославна, священна подія, через яку Бог повернув людству загублений Рай; це подія, через яку Божественна Любов зруйнувала пекло і відняла силу у смерті. Через Своє Воскресіння Христос Спаситель знову подарував людству втрачений дар вічного життя і блаженства.
Дивними і неосяжними для людського розуму стежками Божественна Любов одягає на Себе людську природу і приходить на землю, щоб перемогти вселюдську злобу і гріх.
Богочоловік Христос бере на Себе наші гріхи і як Людина волею розпинається за них на Хресті. На Хресті Христос Спаситель розриває рукописаніє людських согрішеній і звільнює людство від влади диявола, забирає людство від рук його. А коли Богочоловік Христос помер як Людина на Хресті й зійшов у пекло, то з людською душею Спасителя зійшло в пекло і Божество, Яке у Христі навіки поєдналось із людською природою. Божество Своєю блискавичністю знищило пекло (Воскр. троп. гл. 2). Божество воскресило людську природу Спасителя і вивело з пекла душі всіх праведних, що жили на землі вірою у Христа Грядущого.
Воскресіння Христове стало найвеличнішим тріумфом перемоги життя над смертю.
Слово про Христа Розп’ятого і Воскреслого пролунало по всьому світу. Святі Апостоли, щирі учні і послідовники Христа, які були свідками вчення, чудес, страждань і Воскресіння Христа, розійшлись по всьому світу, щоб сповістити і засвідчити про Світле і всепереможне Воскресіння свого великого Вчителя і  Господа, Який Своєю смертю нашу смерть поправ, а Своїм Воскресінням сущим у гробах життя дарував (Троп. Св. Пасхи). Слово про Воскреслого Христа було сильним і могутнім, воно преобразило світ; воно звільнило людство від страху, унинія і відчаю і огорнуло людські страждання, скорботи і біль теплом світлої надії. Слово про Воскреслого Христа навчило людей правильно вибудовувати своє земне життя — так, щоб у ньому панували Божественна воля, правда і любов.

(далі…)

Читати

Урочистий Вхід Господній в Єрусалим описують всі чотири євангелісти, це одне з головних подій останніх днів земного життя Іісуса Христа.
Вхід до Єрусалиму незадовго до іудейського свята Пасхи передував Його Страстям і був виконанням стародавніх пророцтв про пришестя у світ Спасителя.
«Осанна в вышних, благословен грядый во имя Господне». Такими вигуками мешканці Єрусалиму вітали входження Іісуса Христа в місто. Устеляючи Йому дорогу своїм одягом і пальмовим гіллям, народ вірив, що зустрічає довгоочікуваного Месію, визволителя ізраїльтян від влади римського кесаря.
Це свято називається ще Вербною неділею, тому що в цей день прийнято приходити в церкву на богослужіння з квітучими гілочками верби. Ми приносимо до церкви вербу в пам’ять про те, як колись єврейські діти принесли зелені пальмові гілки, зустрічаючи Спасителя світу і Бога, котрий урочисто в’їжджає в Єрусалим.

Читати

Благовіщення означає «блага» або «добра» звістка. У цей день Діві Марії явився Архангел Гавриїл і сповістив Їй про прийдешнє народження Ісуса Христа — Сина Божого і Спасителя світу.
До 14 років Пресвята Діва виховувалася в храмі, а потім, згідно із законом, повинна була залишити храм, як повнолітня, і або повертатися до батьків, або взяти шлюб. Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обіцянку Богові — залишитися назавжди Дівою. Тоді священики заручили Її з далеким родичем, вісімдесятирічним старцем Йосифом, щоб він піклувався про  Неї і охороняв Її дівоцтво. Живучи в Галілейському місті Назареті, в будинку Йосифа, Пресвята Діва Марія вела таке ж скромне і відокремлене життя, як і при храмі.
Через чотири місяці після заручин, Ангел явився Марії, коли Вона читала Священне Писання і, увійшовши до неї, сказав: « рáдуйся, благодатная: Господь съ тобою: благословена ты въ женахъ (тобто сповнена благодаті Божої — дарів Святого Духа)». Архангел Гавриїл сповістив Їй, що Вона сподобилася найбільшої благодаті у Бога — бути Матір’ю Сина Божого.
Марія в подиві запитала Ангела, як може народитися син у тієї, яка не знала чоловіка. І тоді Архангел відкрив Їй істину, принесену від Всемогутнього Бога: «Духъ святый найдетъ на тя, и сила вышняго осѣнитъ тя: тѣмже и раждаемое свято наречется Сынъ Божiй». Збагнувши волю Божу і цілком віддаючи Себе їй, Пресвята Діва відповідала: «се раба Господня: буди мнѣ по глаголу твоему».

(далі…)

Читати

Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.
Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.
У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.
Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.
Третя неділя Великого посту знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонною.
У релігійній літературі є гарне порівняння: наче прочанин, який втомився від довгої дороги, відпочиває під деревом, що розкинуло свої крони, так і православні, звершуючи духовну подорож до Великодня – Світлого Христового Воскресіння, знаходять в середині цього шляху «Древо Хресне», щоби під ним набратись сил для подальшого руху.
Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям дванадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння. Для когось Хрест – це символ жорстокої страти або один із релігійних артефактів.
(далі…)

Читати

Возлюблені во Христі чада Української Православної Церкви!
Божим благословенням, ми наблизились до початку Святого і Великого посту.
Великий піст є особливим сорокаденним періодом у житті всієї Церкви і кожної віруючої людини, який готує нас до гідної зустрічі Свята свят і Торжества з торжеств — Світлого Христового Воскресіння. Ми вступаємо на терени духовних подвигів і сугубих молитов для того, щоб, за словом святого апостола Павла, відкласти колишній спосіб життя старої людини, і зодягнутися в нову, створену за Богом, у праведності та святості істини (Єф. 4:22, 24).
   У прийдешні дні ми маємо стати кращими, очистивши себе від гріховної скверни. Ось тому Церква Христова особливим чином надихає і зміцнює нас на шляхах покаяння через велич і красу великопісного богослужіння. Великий піст — найсприятливіший час для участі у спасительному Таїнстві Причастя Тіла і Крові Христових. Від тягаря гріхів нас може очистити тільки Христос. Він є Джерелом натхнення для життя за настановами Святого Євангелія і Подателем сил для набуття віри непостидної та любові нелицемірної.
   Вже четвертий рік ми ступаємо на шлях великопісного преображення наших душ в умовах війни. Будемо прагнути, щоб цей піст став для всіх нас, дорогі брати і сестри, часом милосердя й милості: утрімо сльози плачущим, розрадимо скорботних, покриймо любов’ю всіх, хто цього потребує. Тоді зло, яке огорнуло хмарами мороку нашу Батьківщину, обов’язково розвіється сонцем переможної Божественної справедливості.
   Нехай Господь і Спаситель наш Іісус Христос — Подвигоположник спасіння людського — дарує всім нам подвигом добрим подвизатися, шлях посту завершити, віру нероздільну зберегти … стати переможцями гріха і без осуду досягти поклоніння Святому Воскресінню (молитва заамвонна на Літургії Передосвячених Дарів).
   У період Святого і Великого посту благословляється щоденно читати по одній главі зі Святого Письма та звершувати по сім поклонів з молитвою Отче наш за мир в Україні. Для більш цілісного духовного розуміння благословляємо прочитати за піст Євангеліє від Іоанна, три Соборні Послання святого апостола Іоанна Богослова й Апокаліпсис (Одкровення) святого Іоанна Богослова.

ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Читати

Що означає слово “стрітення”?
Питання, яке можна почути найчастіше з приводу Стрітення: «Так, добре, сьогодні Стрітення. А що це таке?”
Стрітення Господнє – одне з двунадесятих свят християнської Церкви, тобто головних свят церковного року. Це неперехідне свято, у нас воно відзначається 15 лютого.
У перекладі з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч». День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце.
Очистительна жертва від Пречистої Діви
15 лютого ми згадуємо події, описані в Євангелії від Луки. Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового.
У іудеїв того часу було дві традиції, пов’язаних з народженням в сім’ї дитини. По-перше, жінка після пологів не могла з’являтися в Єрусалимському Храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка – то і всі вісімдесят). Як тільки термін закінчувався, мати повинна була принести в Храм очистительну жертву. У неї входили однорічне ягня і голубка. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило дві горлиці або два пташеняти голубиних.
По-друге, якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в Храм – для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Моісеїв: його іудеї встановили в пам’ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від чотиривікового рабства.
І ось, Марія і Йосип прибули з Віфлеєму в столицю Ізраїлю Єрусалим. З сорокаденним Богонемовлям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали два голуби. Пречиста Діва вирішила принести жертву із смирення і поваги перед іудейським законом, незважаючи на те, що Іісус з’явився на світ в результаті непорочного зачаття.  (далі…)

Читати

19 січня 2025 року, у день свята Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Урочисте богослужіння відбулось у храмі на честь преподобного Агапіта Печерського.
Предстоятелю співслужили керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ Білогородський Сильвестр, єпископ Ірпінський Лавр, єпископ Бородянський Марк, гості у священному сані та духовенство монастиря.
Хрещення Господнє святим Іоанном Предтечею святий євангеліст Матфей описує такими словами: «Хрестившись, Іісус вийшов зразу ж з води, – і ось, розкрились Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Котрий сходив, як голуб, і спускався на Нього» (Мф. 3:16). У цей час почувся голос Божий з неба: «Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Таким чином Бог, єдиний по природі та троїчний в іпостасях, явив Себе світу, через що свято Хрещення має назву Богоявлення.
Після читання святкового зачала Євангелія Предстоятель звернувся до пастви зі словом проповіді.
За Літургією помолились про мир на українській землі; про позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. У молитві після сугубої єктенії Предстоятель попросив у Бога милості українському народу, щоб Господь умудрив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.
Після заамвонної молитви Блаженнійший Митрополит Онуфрій очолив чин великого освячення води. Після освячення архіпастир окропив вірян святою водою та привітав паству зі святом Богоявлення.

Читати

Христос рождається, славте,
Христос з Небес — зустрічайте,
Христос на землі — возносітеся,
Співайте Господеві вся земля.
(канон Р. Х., 1 пісня, ірмос)

Сердечно поздоровляю усіх Вас: боголюбиві архипастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — з великим мироспасительним Празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.
Звершилась велика благочестя Тайна: Бог з’явився у плоті (1 Тим. 3, 16). Сповнилась священна обіцянка, яку Божественна Любов ще в Раю подарувала падшому Адамові, що Сім’я Жінки зітре голову змія — диявола, через якого людина загубила Рай (Бут. 3, 15). Святитель Афанасій Великий, оспівуючи Тайну Різдва Христового, говорить, що Владика всього, Бог Слово, Творець і Создатель людини, прийшов на землю, став Людиною, щоб оживотворити людство і низложити злобного ворога (Творіння, ТСЛ. 1903 р.).
Різдво Христове своєю величчю і силою Божественної Любові схвилювало весь світ — видимий і невидимий. Ангели споглядали велику Тайну пришестя на землю Бога і дивувались, людство раділо, а демони — трепетали. Новонародженому Божому Сину служило все творіння. Земля принесла Йому Вертеп, Небо — Ангельску похвалу, людство — поклоніння пастирів і дари Волхвів. Навіть злоба царя Ірода, яка змусила Новонародженого Богомладенця втікати в Єгипет, послужила сповненню пророцтва, в якому Господь говорить: «Із Єгипта покликав Я Сина Мого» (Мф. 2, 15).
Предвічний Божий Син, ставши Сином Людським, осяяв розумним світлом усе творіння. Убогий Вертеп, в якому народився Христос Спаситель, став Небесним Чертогом, а ясла, в яких возліг Богомладенець, стали Престолом Божим, тому що, як говорять святі отці, де спочиває Бог, там і Його Престол.

(далі…)

Читати